Політичного бугая можна і треба закільцювати

Оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, а він ВЖЕ послав ВСЮ владну систему, то висновок лежить на поверхні…

Черговий Закон про вибори – димова завіса політичних наперсточників: будь-який варіант документу гарантує збереження влади у збанкрутілого політикуму, і залишає громадян без впливу на владу.

 Україні потрібен закон не про вибори, а про дострокове відкликання депутатів, які зрадили своїх виборців.

Відколи замаячили на горизонті наступні вибори-12, політики почали все голосніше просувати та обговорювати черговий Закон про вибори. Між тим, новий проект лише димова завіса політичних наперсточників. Бо кожен наступний варіант документу залишає громадянам все менше впливу на владу, і, в той же час, оберігає збанкрутілий політикум від реальної конкуренції в рамках псевдодемократичного законодавства.

Сучасний український політикум нагадує бугая, що за недоглядом хазяїна-народу вирвався на волю, гасає країною, лякачи всіх зустрічних і вселяючи безнадію змінити долю на краще. То ж, шукаймо міцних хлопців, які вставлять до носа цієї тварини кільце, і змусять її робити свою справу, замість лякати (і грабувати) власного хазяїна. Не схоче коритися – то на бійню (політичну, звичайноJ)

Кільце для нашого бугая має досить просту політичну конструкцію: НЕГАЙНЕ ДОСТРОКОВЕ відкликання виборних осіб у разі, якщо вони не виконують волю виборців і свої власні передвиборчі обіцянки. Немає нічого логічнішого і справедливішого за таку елементарну вимогу народу до «еліти». Тим більше, що всі концептуальні, правові і технологічні підстави – в наявності: http://e-democracy.in.ua/ljudyna/61-oleksandr-tertychnyj. І не лише в справедливості чи логічності тут питання.

На сьогодні проблема полягає в тому, що суспільство вже ВІДЧУВАЄ, але ще НЕ УСВІДОМЛЮЄ: іншого варіанту мирного позитивного розвитку країни просто не існує. Лише така кардинальна новела законодавства може свідчити про істиний демократизм держави, і лише таким шляхом можна уникнути шляху до занепаду і вельми вірогідного руйнівного вибуху. Жодна партія, жоден мозковий центр не можуть запропонувати позитивного варіанту розвитку, який би обминув цю центральну підвалину демократії: негайне відкликання брехунів і зрадників. Наша верхівка цього не бачить, не хоче ні бачити, ні чути, ні відчувати.

«Псевдоеліта» може собі це дозволити: у них завжди знайдуться приватні літаки та гелікоптери, щоби дати деру за кордон – до своїх дітей з онуками, до своєї нерухомості та своїх рахунків в офшорах. Платити за їхніми соціальними боргами вони залишають нам – тим, хто виїздити не може і чи не хоче.

Лише реальної відповідальності боїться наш бугай: «інститут відкликання депутатів відсутній в демократичних країнах. Я сподіваюся, що його в Україні також ніколи не буде…» - так відповів на запитання слухача радіо «Свобода» міністр юстиції О.Лавринович http://www.radiosvoboda.org/content/article/3557520.html. І далі став залякувати слухачів такими наслідками: «повна відсутність державного управління, непрацездатні органи, суспільство, яке поринає у політичний хаос і веде себе у глухий кут».

Пан міністр так дбає про суспільство, що не помітив, як змінив причину і наслідки політичної кризи. Адже, саме безвідповідальність правлячого класу ВЖЕ привела країну у той самий глухий кут, яким він нас лякає. Втішати може хіба той факт, що кількість дурнів в Україні помітно знижується: чисельність виборців, готових брати участь у голосуванні на виборах до Верховної Ради, лише за останні 10 місяців зменшилася на 23%: з 73% до 50% (Опитування Київського міжнародного інституту соціології протягом 08 – 18 квітня 2011 року). Висновки з вердикту лежать на поверхні: оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, то він ВЖЕ послав ВСЮ владну систему…

А міністр робить вигляд, ніби не знає, що їх вже послали, і розказує нам про гарний виборчий закон, в якому підвищать прохідний бар’єр і ліквідують ненависну графу «проти всіх» - як у демократіях (!). Ну кого може сьогодні обдурити ця фальшива пісенька? Якщо міністр вважає демократичними Росію чи Білорусь, то тут нема чого і розмову вести. А, якщо посилається на західноєвропейські держави, то що у нас з ними політекономічно спільного? Може, місячний доход середнього українця перевищив кілька тисяч доларів, від межі якої починає працювати західна демократична модель?

Чи Україна вже має незалежні медіа і громадянське суспільство з усіма його атрибутами? Де наше місцеве самоврядування, потужні профспілки, автономні університети, щільна мережа дійсно громадських організацій? Чи маємо позитивні традиції політичної культури, що складається століттями? Всі разом ці обставини і гальмують апетити політиків, що приходять до влади «там». Та й апетити «там» не настільки невгамовні, як у нас – щойно дорвалися до годівниці після «Великого посту», що тривав 70 років.  

Що може сказати міністр із списка Партії регіонів, у якої чисельність виборців готових за неї голосувати, протягом одного року скоротилася на 24 відсотки? Це – реакція саме її виборців – Партії регіонів. За такий результат володарювання, в разі ухвалення Закону про дострокове відкликання, чинна правляча коаліція миттєво відправляється у відставку. Але ж, міністру треба якось викручуватися: «Є відповідальність тих, кого обирають, і є відповідальність тих, хто обирає. Той, хто приходить, якщо він знаходить інструменти обманути виборців, тоді покарання для нього у вигляді політичного забуття буде відразу після першого перебування при владі».

За відсутності незалежної преси, зловживання владою на виборах і дійсної політичної альтернативи – про чию відповідальність реально може йти мова? В кращому разі – навзамін одній банді крадіїв прийде інша: красти протягом 5 років з надією пролонгувати годівницю ще на 5 років. А то – таємно, за спинами виборців, домовитися з опонентами про неприродний союз подібно до ПриБюту чи ДваВіті.  

Змагання псевдополітичних сил вже давно йде не за кращу програму, а за кращу обіцянку, не ЗА кращий варіант розвитку країни, а ПРОТИ політичного опонента: «нехай я поганий, але чужий ще гірший!». Класична шахрайська схема з наперстками і лохами, що хочуть не заробляти, а отримати гроші на халяву. Та чому ж не хотіти, якщо практично вся політична верхівка чималі свої статки нахапала, а не заробила? Живемо у час хапка! Красти і брехати не соромно: он вони на екранах і брешуть і крадуть: так приходить життєвий успіх! Навчайтеся дітки ось у них: платіть за невивчені заліки і екзамени, купуйте контрольні, курсові і дипломні роботи. Навіщо вам знання і совість? Був би диплом для годиться – і гей нагору!

Партійні лідери і їхня обслуга абсолютно відверто плюють в очі своїм виборцям і дбають лише про власні кишеніhttp://e-democracy.in.ua/prjama-demokratija/ukrajinska-perspektyva/158-partijni-pivni-shche-gudut-ale-ne-znajut-shcho-vony-shvydshe-mertvi-nizh-zhyvi. Бояться вони лише одного: реальної відповідальності. Щоби виключити такий варіант, щодня і щогодини безупину працюють телешоу з блискучими ведучими, брехливі коментатори, політтехнологи і просто продажні з журналістів.

Не дай Бог, доведеться відповідати! – моляться в церквах, синагогах і мечетях відомі й невідомі українські політикани і олігархи. Та чи прислухаються їхні боги до неправедних молільників?

Може, таки знайдуться в Україні юристи, що приготують пакет законопроектів про «моральну політику»? http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/51-manifest-demokratychnoji-ukrajinskoji-merezhi-proekt

Не ЗАХИСТ прав http://world.pravda.com.ua/columns/2011/04/26/6140955/, а НАСТУП на принципове безправ’я http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/27/5831193/ краще би готувати нашим правникам.

А під пакет «моральної політики» і нові виконавіці знайдуться – навзамін знавіснілому бугаю http://e-democracy.in.ua/prjama-demokratija/ukrajinska-perspektyva/110-forsajt-scenarij-dlja-ukrajiny.

Олександр Тертичний